Понеділок, 25.09.2017, 12:44
Депомаранч
Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайта
Главная » 2009 » Серпень » 27 » Медведев і Путін - русинські засранці
Медведев і Путін - русинські засранці
16:50

СУТО РОСІЙСЬКА ІЛЮЗІЯ

  Російський історик і публіцист Борис Борисов назвав російських урядовців засранцями за те, що вони неспроможні відновити колишню Російську імперію у колишніх межах. Екстенсивний розвиток Росії шляхом відновлення панування на колишніх територіях дисидент називає банальним рядовим завданням. Ліберальні рецепти подолання наслідків «ломки» дебіторів у Росії він називає продовженням втілення проекту з розвалу колишньої імперії.

Пропонована стаття, згідно з доктриною Годика, представляє суто росіяністську (на противагу русинській) ілюзію нащадків хана Кучума, яким Єрмак прорубав вікно у Європу. 

Публікуємо переклад статті Бориса Борисова з сайта АПН про кучумську інвазію на захід з мінімальними скороченнями

 

Уряд засранців

Аби оцінити будь-які сценарії подолання кризи (чи ліберальні, чи комуністичні — без різниці) треба спочатку зрозуміти, що ж є цією кризою для Росії. Ризикну стверджувати, що наша криза — це абсолютно не те, що зазвичай під цим словом розуміється. Тут можна багато говорити і про геополітику, і об демографію, з урахуванням якої наша криза, — не зовсім те, чим він здається спочатку, але давайте спробуємо спершу розібратися в чистій економці.

Ліберальний табір виходить з того, що наша криза — це криза фінансова і економічна і пропонує ліберальний економічний рецепт його лікування. Зрозуміло, якщо діагноз свідчить що проблема у фінансах — то й допомагати треба фінансовому сектору, банкам, «підтримувати фондовий ринок» і здійснювати інші ліберальні дурощі. Але перш ніж критикувати рецепт я б запропонував спочатку уточнити сам діагноз.

Наша криза почалася не літом 2008 року а влітку 1990-го з якого і почався відлік нашого падіння. Ось цифри. У 1990 році ВВП Китаю в шість разів нижче за ВВП радянського Союзу. Зараз це складно собі представити, але це так. Це правда. У минулому, благополучному 2008 року ВВП Китаю в три з половиною рази перевищив ВВП Росії. У 2009 році цей відрив Китаю від нас знову різко збільшився[1].

Наша відносна вага на світових економічних вагах за 20 років змінилася вдесятеро на користь Китаю, і більш ніж в двадцять разів — якщо порівнювати нинішню РФ з Радянським Союзом. По відношенню до Китаю ми провалилися в 20 рази за 20 років. Це не можна назвати проблемою, це не можна назвати економічною кризою, це повна економічна катастрофа.

У 1990 році наш ВВП, навіть за найобережнішими американськими оцінками, складав понад 50% від ВВП США. У 2008 році наш ВВП впав до 15% від американського, наш провал по відношенню до США більш ніж втричі.

Китай, разом з Євросоюзом, наш головний конкурент в Євразії, США — в світовому контексті. Візьмемо для повноти велику видалену країну третього миру — наприклад, Бразилію. У 1990 році Бразільський ВВП — всього 14% від радянського. 2008 рік: ВВП Бразилії майже рівний нашому. І по відношенню до Бразилії ми просіли більш чим в шість разів.

Чому я рахую ВВП СРСР, а не Росії окремо? А хіба розпад СРСР і твердження, що нам не варто навіть пробувати зробити нову збірку розчленованого російського народу, навіть думати про це — це не частина того самого ліберального плану, який ми обговорюємо?

Здається, це найважливіша його частина, якщо не сутнісна основа. Взагалі суть будь-якого ліберального плану — це створення умов, при яких буде неможлива повторна збірка Російської Імперії ні в якому вигляді, — як би ця Імперія не називалася. Все останнє — це деталі цього плану, часто абсолютно незрозумілі поза рамками загального задуму. Взагалі ніякий ліберальний план відносно Росії — ні минулий, ні справжній — без виявлення його зв'язку з розпадом країни, що відбувся, зрозуміти неможливо. Як тільки ви пов'язуєте його з розпадом країни — і з активними діями ліберальних сил з підтримки цього розпаду — все тут же ставати на свої місця. Негайно. Ліберальний план — це план підтримки в роздробленому а значить і підлеглому стані пострадянського простору. Ось його суть, що б там не мовилося в частковостях про політику, економіку і права людини.

Якщо говорити про цифри падіння, то вони не просто погані — вони катастрофічні, навіть якщо брати не СРСР, а тільки його огризок, РРФСР. Може бути ми не ті країни беремо? Добре візьмемо Німеччину. 1990 рік, ВВП Німеччини складає 35% від нашого. 2008 рік — 140% від нашого. Ми провалилися по відношенню до Німеччини вчетверо, а Німеччина — одна з крупних економік, що найбільш поволі розвиваються. Але навіть до цієї повільної економіки ми провалилися вчетверо.

В цілому за 20 років співвідношення таке: ми провалилися по відношенню до повільних економік вчетверо, по відношенню до середніх раз в десять, з по відношенню до динамічних — в двадцять разів. Якщо розділити ці цифри навпіл, то нічого не змінитися. Це — абсолютна катастрофа. У будь-якому випадку, як ні вважай. Ось наша економічна криза, реальна, а не те марення, яке нам щодня показують по зомбоящику, розповідаючи, що РТС закрилася те в зеленій те в червоній зоні.

Ліберальна економічна реформа 90-х — це найбільша економічна катастрофа Росії за останні декілька сотень років, якщо не найбільша з часів монгольського нашестя. Якщо ви хочете посперечатися зі мною, приведіть інший приклад коли через 20 років після початку «економічних реформ» країни була б відкинута по відношенню до своїх конкурентів в рази і десятки разів. Нагадаю — реформи затівалися з метою подолати застійну (нібито) радянську економіку і додати її здоровий капіталістичний динамізм.

І? Де динамізм? Я бачу тільки динамізм швидкого падіння.

При цьому ВВП на 100% «неефективною» соціалістичної Куби виріс за ці роки в сім разів — без всякої радянської допомоги — а наш скоротився. Я готовий детально показати це не тільки в грошових, але і в натуральних показниках.

Через 20 років після Революції 1917 року і громадянської війни, до 1938 року ВВП Росії до довоенного як мінімум потроївся — і це після економічної катастрофи 1918 г, блокади і повного руйнування промисловості. У 1961 році, через 20 після початку самої руйнівної війни в наший історії наш довоєнний ВВП був перевершений у декілька разів. Ви можете назвати мені що небудь більш руйнівне для економіки Росії, чим останні 20 років? Я не знайшов навіть близьких прикладів такого економічного краху. Ось в чому полягає виклик. І відповідь перш за все повинна бути адекватний ось цьому історичному виклику, а не «глибині падіння фондового ринку» і іншим ліберальним дурощам.

Я затверджував і затверджую: ніякого економічного зростання починаючи з 1990 року в наший країні не було, а було тільки падіння. Відновлення раніше втраченого рівня не можна назвати справжнім зростанням, справжнє зростання починається після подолання цієї планки. Ми вже були близькі до цієї відмітки, проте криза і промисловий спад знову відкидає нас назад. Я б хотів звернути увагу, що наша економіка падає набагато швидше ніж раніше названі мною наші конкуренти, а Китай планує значне економічне зростання.

Чи позбавляє ліберальний реванш це завдання? Він не тільки не вирішує цього завдання, він навіть не ставить її. Це знаходиться поза рамками ліберального підходу взагалі.

Концептуально так: будь-який підхід, який не ставить своєю за мету відродити Росію з її традиційними приблизно 10% світового ВВП замість нинішніх двох відсотків, — неприйнятний.

8-10% світового ВВП для Росії — це не фантастика. Росія століттями трималася біля цієї цифри, при самих різних режимах, при самих різних обставинах — іноді набагато тяжчих ніж зараз. Взагалі сучасність можна називати складним періодом тільки через непорозуміння — і незнанню історії. За останніх сторіччя Росія двічі серйозно провалювалися по цьому показнику, по частці в світовому ВВП, обидва рази під час світових воєн, і обидва рази в короткі історичні терміни, приблизно за десятиліття, відновлювала своє законне місце в світі.

Уряд, який не ставить перед собою завдання відновити традиційну частку Росії в світовій економіці, — це уряд поразників. Якщо хочете — це уряд засранців.

Тому ліберальний план починається з брехні на самому початку. Він виходить з того, що російська криза — це частина загальносвітового. Це брехня. Наша криза — це не частина світової кризи. Ось справжня російська криза, а не цифри падіння фондового ринку і інша нісенітниця.

Наш фондовий ринок можна завтра взагалі закрити — і це мало хто помітить. Мова йде про те, що закривають саму країну, «проект Росія», ось в чому полягає справжня криза, а ми дивимося, в якій зоні вчора закрився індекс РТС. Антикризова програма — це програма відновлення країни, «російської реконкісти» вона може бути тільки програмою порятунку, а значить програмою мобілізаційною за визначенням, і по своєму сенсу і за своєю суттю.

На мій погляд, в наший критичної ситуації не має критичного значення якими шляхом — інтенсивним або екстенсивним — ми відновлюватимемо своє місце в світовій економіці. Екстенсивний шлях, шлях розширення російського світу до своїх природних одвічних меж цілком хороший, і дає нам вирішальні переваги за часом. Відновлення російського світу в повному об'ємі, включаючи нинішню РФ, Україну, Білорусію, Казахстан, російську Прибалтику — здійсниме завдання. Я б навіть не назвав її складною. В порівнянні з тими завданнями, які неодноразово вирішував російський народ, — під керівництвом і царя всього Русі, і під керівництвом комуністів — це звичайне, рядове завдання.

Читати статтю Борисова російською

Просмотров: 447 | Добавил: depomaranch | Рейтинг: 4.8/4 |
Всего комментариев: 1
1  
Закон общественного бутерброда: рога больше всего хотят иметьте, кому их не дано иметь

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Календарь новостей
«  Серпень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Поиск
Друзья сайта
Статистика
Copyright MyCorp © 2017Конструктор сайтів - uCoz