Подружжя Івченко-Ульянченко покидає Україну!

Назавжди !

Три роки тому широка громадськість вперше почула про кримінальні походеньки подружжя Віктора Івченка та Віри Ульянченко.  Несподіваним для багатьох виявиться фінал.

Нагадаємо читачам, що саме В. Івченко був ініціатором, ідеологом і куратором перетворення Чорноморського морського пароплавства на акціонерну судноплавну компанію «БЛАСКО». За «лаври» генерального замовника цієї афери століття до цього часу сперечаються тодішні Президент України Л. Кравчук та мер Одеси В. Симоненко. Судячи з їхніх публічних сварок, які доводилося бачити і авторові цих рядків, і один і другий взаємно підозрюють один одного у привласненні всіх коштів від прихватизації одного з трьох найбільших морських торгових флотів світу. І тільки В. Івченко знає в яких банках насправді осіли гроші, і як йому вдалося обвести довкола пальця і високопосадових вельмож і наївного свинопаса П. Кудюкіна (після звільнення з тюрми колишній керівник «БЛАСКО» П. Кудюкін на «зароблені на зоні гроші» купив собі свиноферму у Баришівському районі Київської області). Саме П. Кудюкін своїм підписом освятив всі афери В. Івченка, який, за версією самого В. Івченка, «представляв інтереси самого Президента Л.М. Кравчука». Зрештою, П. Кудюкін – єдиний із цих «героїв», хто отримав хоч якесь покарання.

Відсидівши половину терміну П. Кудюкін у 2000 році, стараннями тодішнього Прем’єр-міністра України В.А. Ющенка, був помилуваний Президентом України Л. Кучмою. Нагадаємо, що в секретарках у В. Ющенка на той час уже ходила, перебуваючи вже другу п’ятирічку у міжнародному розшуку(!!!), В. Ульянченко.

 Дослідники «творчості» В. Ульянченко помилково вважають, що кримінальна справа за якою її 10 років розшукував Інтерпол, пов’язана зі справою «ЧМП-БЛАСКО».

Так, В. Ульянченко справді працювала Київським конвертаційним центром «БЛАСКО». Так, в США вона справді виїхала, прихопивши 30 мільйонів доларів, що були перераховані буцім-то на будівництво будівлі представництва «БЛАСКО» в Києві (керівник представництва – В. Ульянченко).

Але, кримінальна справа, за якою В. Ульянченко 10 років (!!!) перебувала у міжнародному розшуку, пов’язана з тим, що скромний філолог і заварювачка чаю в Адміністрації Президента Л. Кравчука, В. Ульянченко у вільний від заварювання чаю час, збирала «авансові внески» довірливих громадян за квартири в елітному будинку на Печерську (Наразі, авторові невідомо, чи консультувала через 10 років потому В. Ульянченко засновників «Еліта-Центру», але те, що першопрохідцем у сфері квартирних афер в Україні була саме вона – доказано матеріалами справи, адже, для оголошення в міжнародний розшук, Інтерполу потрібні солідні підстави!). Коли афера з квартирами була розкрита, В. Ульянченко довелося терміново «робити ноги». Благо, для безбідного існування в США крім грошей, зібраних від вищеописаних оборудок, нагодилися ще 3 млн. доларів США, на які, при посередництві В. Ульянченко, було нагріто Міністерство оборони при продажу конверсійних літаків.

Оборудка з літаками зіграла вирішальну роль у подальшій долі нашої «героїні». Адже саме цій оборудці В. Ульянченко має завдячувати і можливості 5 років переховуватись у США (країні, яка активно бореться з «відмиванням брудних грошей») і подальшому стрімкому кар’єрному зростанню в Україні…

Але все це тільки прелюдія. По-справжньому кримінальний талант пані Ульянченко розкрився після 16 червня 2006 року, коли Указом Президента України В.А. Ющенка вона була призначена головою Київської обласної державної адміністрації. Вже в перші дні перебування на посаді розпочалася її тісна співпраця з Б. Губським по «освоєнню» земель Київщини (народний депутат Б. Губський «за сумісництвом» є куратором від Ю. Тимошенко БЮТівської більшості в обласній раді). На цій стороні діяльності пані губернаторші ми в цій статті зупинятися не будемо з огляду на те, що тема земельних оборудок Б. Губського на Київщині знаходить своє висвітлення на сторінках часопису «Україна молода» (зокрема в номері 227 від 02.12.2008р.), а всім, хто бодай побіжно знайомий із ситуацією на Київщині, відомо, що в ООО «Ульянченко-Губський» пані губернаторші належить рівно 50% акцій і жодного кроку Б. Губський не робить без попереднього погодження «дивідендів» від цього кроку з В. Ульянченко.

Тому зупинимось лише на деяких самостійних «проектах» п. Ульянченко. Одним з перших «проектів» В. Ульянченко на новій посаді стала «безкоштовна» реалізація «потрібним людям» 150 гектарів під Вишгородом, які попередник пані В. Ульянченко в губернаторському кріслі готував до продажу на першому в Україні відкритому конкурсному земельному аукціоні. За найскромнішими підрахунками вартість цієї «діляночки» на той час становила не менше 150 млн. дол. США.

Також «за так» В. Ульянченко організувала під будівництво двом своїм фірмам 90 гектарів в межах с. Петропавлівська Борщагівка (межує з м. Києвом). Ринкова вартість цієї ділянки на той час становила не менше 180 млн. дол. США.

Відзначилася пані Ульянченко широким залученням своїх, свого першого заступника В. Вакараша і чоловікових родичів, секретарок, водіїв і помічників до «обробітку землі з метою вирішення продовольчої програми». Для «цих» цілей виділено під «особисті селянські господарства» 60 гектарів лісу (!!!) біля с. Дмитрівка (25 км. від Хрещатика) та 36 гектарів біля села Шпитьки. Ще 104 гектари лісу біля с. Дмитрівка ось-ось будуть прибрані до рук «благородним сімейством».

Разом зі своїм першим заступником В. Вакарашем долучилася В. Ульянченко і до «розвитку» сільського господарства у Вишгородському районі. В результаті цього «розвитку» лише у 2008 році у власність сімейств В. Ульянченко та В. Вакараша перейшли 65 гектарів земель запасу села Старі Петрівці. Загалом же сімейка лише за минулий рік позбавила селян Вишгородського району понад тисячі гектарів землі, які отримали статус «особистих селянських господарств» і стали власністю киян. Звісно ж, без будь-якої офіційної (!) плати за ці землі. Зокрема, це 380 гектарів біля с. Новосілки, 360 гектарів біля с. Нижчої Дубечні, 200 гектарів біля смт. Димер, 130 гектарів біля с. Глібівка…

«Проектами», меншими від 50 гектарів, ми просто не будемо втомлювати читачів, а афери довкола земель, що роздані губернаторшею у приватну власність «за так» і тепер, під будівництво великої окружної дороги (протяжністю понад 200 кілометрів!), будуть викуповуватися державою за ринковою ціною - заслуговують на окрему публікацію…

Діяльність сімейки по перетворенню землі, майна і бюджету територіальної громади Київської області в особисті рахунки у закордонних банках надзвичайно активізувалась у другій половині 2008 року, коли на сімейній раді В. Івченко та В. Ульянченко ухвалили рішення: у першій половині 2009 року назавжди виїхати з України, не чекаючи, хто візьме гору в боротьбі за владу між В. Ющенком і Ю. Тимошенко.

Тому до «роздачі» землі і майна додався і такий специфічний «актив», як посади голів райдержадміністрацій. Благо і покупець знайшовся грошовитий і перевірений у багатьох спільних земельних аферах, зокрема у Ржищеві. Ним виявився заступник голови обласної ради О. Качний. Кількість посад, що цікавлять покупця, є досить великою. Але утруднює бізнес на посадах те, що для звільнення чинного голови і призначення людини О. Качного, пані В. Ульянченко доводиться підписувати Розпорядження у Президента України В.А. Ющенка в обхід Голови Секретаріату Президента В. Балоги. Це не завжди вдається зробити з першого разу. Так, продавши О. Качному посаду голови Києво-Святошинської РДА ще у серпні 2008 року, підписати Розпорядження про призначення на цю посаду людини О. Качного В. Ульянченко змогла тільки у грудні. До цього В. Балога зумів на кілька місяців посадити у це крісло свою людину. Ще драматичніше розвиваються події довкола проданої О. Качному посади голови Броварської РДА. Не дивлячись на дуже витратну для О. Качного кампанію по фабрикації кримінальної справи проти М. Діденка (лише на інсценізацію хабара О. Качному довелося викласти «важко зароблених» 11 мільйонів гривень, не кажучи вже про витрати на проведення екстреної прес-конференції Міністра внутрішніх справ), кримінальний дует поки що не зміг добитися звільнення М. Діденка і призначення людини О. Качного. Натомість вийшло Розпорядження Президента про відсторонення М. Діденка у зв’язку з порушеною кримінальною справою.

Активно працюють В. Ульянченко і О. Качний над передачею посад голів РДА під «протекторат» О. Качного і в інших районах Київщини.

Не гребує пан О. Качний і майном обласної лікарні. Так, нещодавно В. Ульянченко у терміновому порядку доручила В. Вакарашу віддати у власність фірмі О. Качного корпус офтальмологічного відділення обласної лікарні (звісно ж, із чималою територією!).

Така спішна реалізація «активів», незважаючи на несприятливу кон’юнктуру ринку нерухомості (викликану світовою фінансовою кризою), свідчить про наближення години «Ч», коли кримінальна сімейка Івченко-Ульянченко назавжди покине Україну. За моєю інформацією, це може статися вже на початку лютого!

В. Писаренко, спеціально для «Депомаранч»