 Виступ лідерки БЮТ у програмі «Шустер лайф» 19 грудня привернув увагу глядачів концентрованою економічною думкою, високим рівнем її ораторської майстерності, щирим почуттям обурення економічною ситуацією, яке поділяють мільйони громадян. За інших обставин можна було б радіти, що в державі олігархічного бізнесу є такий потужний державний «муж», котрий не боїться говорити про податок на багатство – нерухомість, маєтки. Проте насправді йдеться про наближення прикрих подій, які наразі видаються неминучими.
Останній бар`єр
Почнемо з персоналій. Президент Віктор Ющенко, котрий примудрився відповідь на 5 чи 6 питань розмазати на понад дві години ефірного часу своєї підсумкової прес-конференції, виглядає у порівнянні з прем`єр міністром Юлією Тимошенко як цілком неконкурентноспроможний суперник на наступних президентських виборах. Він навіть геть забув, що сам прилюдно обіцяв запровадити податок на нерухомість як місцевий податок, що цілком забезпечить належне фінансування і міських і мегаполісних програм. Проте не варто з цього факту будь-кому втішатися, бо це свідчить лише про неминучість прогнозованих сумних подій.
Комплекс затятої одиначки
Ідеться про серйозні і цілком реальні духовні проблеми особистості прем`єр-міністра Юлії Тимошенко. Не варто говорити про психічні проблеми, бо це одразу збиває розмову на рівень далекий від очевидних реалій. Йдеться про проблеми, наслідками яких можуть бути такі ексцеси, які були у поведінці Юрія Луценка, коли він накинувся на Леоніда Черновецького. Тільки наслідки цих ексцесів можуть бути набагато гіршими. Наприклад, внаслідок такого ексцесу прем`єр може стати главою держави.
Леонід Кучма, наприклад, через серйозну духовну проблему мав пригнічену здатність до емпатії – співпереживання ближньому. Внаслідок він сміливо експериментував з економікою і всією країною, бо йому це не боліло, чого не скажеш про решту громадян. Він конструював державний механізм як ракети на своєму південмаші і це справді була свавільна поведінка – авторитаризм. Тому він легко переміг на виборах «травоїдного» Леоніда Кравчука.
У другій половині другої президентської каденції Леоніда Кучми його пригнічена здатність до емпатії почала поволі відновлюватися, інакше б ракетник ніколи б не погодився видати книгу під назвою «Україна не Росія»: порожнину в душі через відсутність почуттів до ближнього почали заповнювати незграбні, але щирі почуття до незнайомої йому нації. Людина з пригніченою здатністю до емпатії не може мати відчуття соціуму, він може споживати стандарти, продуковані соціумом, як це роблять патріоти. Розчинення штучних конструкцій особистості Леоніда Кучми одразу позначилося на його спроможності стримувати хижаків, які на той час остаточно повитісняли «травоїдних» політиків в його оточенні.
Юлія Тимошенко має іншу за природою, але ще гіршу за наслідками духовну проблему – в неї також пригнічена здатність до емпатії. Саме тому вона часом така успішна на політичній арені. Причому Леонід Кучма мав затишну успішну родину, яка зрештою спонукала його до «реструктуризації» духовного внутрішнього світу. Юлія Тимошенко такої родини не має, тому кожного разу, коли вона досягає політичного успіху, в неї настає криза демотивації:
Відповідно, марно сподіватися, на переструктурування її внутрішнього світу, вона назавжди залишиться патріоткою, що лише симулює відчуття власної нації, замість мати ці відчуття.
Самознищення
Наведу лише один яскравий приклад характерної поведінки демотивованої Юлії Тимошенко. Коли Віктор Ющенко відправив її у відставку з прем`єрської посади перший раз, вона зі своїми спільниками цілу ніч радилася на якійсь дачі. Рейтинг у президента був тоді низьким як ніколи. Зараз, певно, вже нікому не слід пояснювати якими «вірними» його соратниками були на той час керівники силових органів – Юрій Луценко і Анатолій Гриценко. Проте, попри високий авторитет, моральний стан Юлії Тимошенко був такий, що нікому навіть на думку не спало бодай запропонувати арештувати слабкого президента і вирішити питання одним простим кроком.
Демотивована особистість не здатна чинити опору будь-кому і всі її переваги не варті в цей час практично нічого. Проте звідки з`явиться мотив до діяльності і опору в особистості з пригніченою здатністю до емпатії?: Таким мотивом може бути лише якась особиста конкуренція з будь-ким.
По справжньому протистояти Віктору Ющенкові Юлія Тимошенко дуже тривалий час не могла з елементарної причини: вона не бачила у цьому слабкому політикові свого конкурента.
Це були цілком протиприродні обставини: політичного конкурента, котрий би міг змагатися з нею, не було, а вона, попри цю обставину, не є першою особою в державі!
В її духовній структурі з`явилися виразні прикмети аутодеструкції – самознищення.
Коли людина потрапляє у такий моральний глухий кут, вона може навіть померти від цілком незначної хвороби. Цілком логічно, що у 2008-му році вона занедужала на грип, який супроводжувався високою – під 40 градусів температурою – то був виразний процес автодеструкції.
Гільйотина
У ці дні вона такий самий грип вже, очевидно, навіть не помітила б. На момент, коли пишеться ця стаття, в неї прокинулися необхідні для її політичного успіху почуття – перед її очима постав ворог, якого вона повинна знищити. Агресія, роздратованість – єдиний стан, в якому Юлія Тимошенко може не лише перемагати – взагалі почуватися здоровою!
Образно кажучи, Юлія Тимошенко як політик і особистість – машина для політичних убивств. Вона із завзяттям перемагає суперника, демонструючи у розігрітому (розлюченому) стані гнучкість розуму, блискучу реакцію, рішучість, витримку (перелік можна довго продовжувати). Вони використає все можливе і неможливе для перемоги у політичному двобої: від наглого заколоту до…
Але вона назавжди залишиться залишиться патріоткою, яка не має природних відчуттів до ближнього і до нації, а тому у разі перемоги, вона або ненавидітиме власне оточення і власний народ, або страждатиме через глибинну аутодеструкцію – самознищення.
Такі епізоди (самоспалення внаслідок демотивації) вже були в її житті. Наприклад, після широко розрекламованої відсидки у Лук`янівському ізоляторі, вона тривалий час відновлювала самопочуття через гостру депресію, спричинену призирливим ставленням до неї її однокамерниці: вона не могла уявити, що жінка (!) може ставитися до неї з такою погордою. Після одужання, її команда згорнула "феміністичну" пропаганду, яку вона перед тим форсувала - перейшла до конкретних дій проти "диктатора Кучми".
Востаннє такий епізод в її житті мав місце нещодавно, коли вона захворіла на грип і мала високу - до 40 градусів - температуру. По тому почала одну з найбридкіших дискредитаційних кампаній проти Віктора Ющенка.
У другій половині грудня завершився черговий гострий кризовий період демотивованої особистості Юлії Тимошенко. Всупереч всім прогнозам, що агресія і цього разу буде обернена проти президента, вона навпаки пішла на зближення з ним, як під час передвиборної кампанії 2004 року. Чому?!
"Депомаранч"
| 
