Тренд на хліб не намажеш

У листопаді 2008 український президент згадав своє героїчне минуле часів вгамування гіперінфляції і запровадження гривні,, коли він фактично головував у команді, яка подолала панічну поведінку населення. Ющенко заявив в інтерв’ю телеканалу 1+1, що в Україні рівень інфляції очікується «аналітично на кінець року в межах 23%». По оптових товарах Віктор Ющенко прогнозував інфляцію в межах 27-30%. "Загалом “тренд йде на пониження інфляції”, – сказав тоді глава держави.

У поведінці людей і далі спостерігався невластивий українцям авантюризм, який був тоді, м’яко кажучи, дуже поширений, а точніше тотальний. Такий авантюризм неможливо з цієї причини назвати власне авантюризмом. Ця обставина є головною відмінністю інфляції початку 90-х від інфляції 2008. Спільне в обох випадках - лише ілюзії. Якщо в 90-ті люди переживали за втраченою штучною стабільністю 80-х, яка їм здавалася природною, то і нині вони вважають природним станом щойно втрачений економічний бум. Особливо ті, хто нічого не здобув під час цього періоду зростання, і, звісно, нічого не заробить під час масових спроб спекуляції у пунктах обміну валюти.

Невдахи вперто вважають свою бідність несправедливістю долі й опираються кожній наступній події: гонки припинено, а вони ремствують демонструють, швидше самі собі, готовність до економічного авантюризму, якому вони опиралися, коли така поведінка могла бути прибутковою.

З одного боку, така інерція поведінки невдах не містить нічого несподіваного. З іншого – люди відчувають, що «картинка початку кризи трохи не така», як наприкінці 80-х і тішать себе ілюзіями, що цього разу відбувається щось цілком інше. Це одвічна проблема Богоборства людини: дорослі мужі навіть з науковими званнями безпідставно сподіваються, що в період, коли писалося Святе Письмо, щось дуже суттєве було цілком іншим: вони не знають, що саме і кожного разу вказують на якісь несуттєві дрібниці, хоча насправді за тих часів не було лише мобільних телефонів і решти прибамбасів, тим часом стосунки людини зі своєю вдачею і долею не змінилися ні на грам.

Королі націоналізації

Щодо наших днів, то відмінність початку цієї так званої кризи від початку кризи 80-х років провокує такі особливості поведінки людей, якими обманюються навіть досвідчені економісти.

Наведу один приклад. Саме на початку грудня одни з банків посилено рекламував програму «Легкий кредит»! «Ви хочете взяти кредит на купівлю житла, але побоюєтесь, що він стане тяжким фінансовим тягарем для Вас? Скористайтесь спеціальною пропозицією від (назву банку опускаємо. – авт.) «Легкий кредит», яка передбачає нарахування знижених відсотків упродовж перших двох років користування кредитом. Завдяки таким умовам кредитування Ви зможете, приміром, відразу ж після придбання житла провести його ремонт й облаштування, або ж спрямувати кошти на інші поточні потреби. Кредит надається для купівлі житла на вторинному ринку. Вік позичальника не повинен перевищувати 36 років. Комісія за дострокове погашення кредиту – два з половиною процента», – зваблювала у грудні реклама в інтернеті.

Цілком очевидно, що банкіри намагалися спровокувати подай якийсь попит на первинному ринку житла. Мовляв, хтось звабиться за інерцією взяти кредит, щоб придбати якесь житло, відремонтувати його і перепродати із зиском. Бажання вдатися до таких спекуляцій виявляли нещодавно практично всі кияни, що мріяли стати забезпеченим «середнім класом» у столиці.

Проте у тому й полягала особливість поведінки населення, що воно за інерцією лише демонструвала авантюрну – еконмічно ризиковану - поведінку. Тобто люди нарікають на втрачені можливості тощо, та йдеться про ту більшість людей, котрі насправді, мабуть, ніколи за жодних обставин не опиняться у меншості, а тому не можуть бути авантюристами так би мовити за визначенням.

Переважна більшість українців нині цілком щиро потерпають від втрати тих можливостей, якими вони однаково ніколи б не скористалися. Це лише ремствування і нічого більше.

Дискомфортні відчуття, які преса назвала кризою, спричинені тим, що українці навіть у страшному сні не можуть собі уявити, що більшість їхнього соціуму раптом почне економічно ризиковано поводитися – гендлювати, хоча є нації, де люди не можуть уявити собі протилежного, – що всі демонструватимуть смиренну поведінку.

До речі, ця риса національного характеру українців проявилася в тому особливому феномені, про який нині постійно нагадують екс-комуністи, коли розповідають, що за колишнього Радянського Союзу крамниці були порожні, а холодильники забиті. Пікантність цієї обставини в тому, що комуністи хоча згадують про це, проте до запасів у холодильниках громадян не мали жодного відношення, бо такою є особливість національного характеру, а не тодішнього способу організації економічних стосунків. Таких запасів у холодильниках не було в ті часи в представників інших народів колишнього СРСР.

Власне саме ця характерна риса псевдокомуністичного способу життя українців за часів пізнього соціалізму і є підказкою, в який саме спосіб українці перетравлять кризу на свою користь. Щоправда, це лише підказка, бо як саме українці адаптуються до кризи, не знає ніхто. Цілком певно сьогодні можна сказати лише те, що народ перетравить цю кризу разом з банками і всіма іншими атрибутами кризи.

Висновок з цих спостережень наразі елементарний. Від ремствувань на кризу користі ще менше, ніж від звабливих пропозицій про кредити в банках, що нібито потерпають від інфляції. Немає сенсу радити будь-кому бути хитрішим і рішучішим. Хто здатен був до спекуляцій, вже такими можливостями скористався! Тепер не варто доганяти поїзд, який пішов, бо він обов’язково повернеться. Тим паче не слід дозволяти перекладати провину за спекуляції на тих, хто не гендлював.

 КОСТЯНТИН ШКРОБАК