Русини і порожнеча

Українська суспільна реакція на Росію як руську проблему досі є гіршою за всяку критику. Саме суспільна, бо неадекватність дій української влади у Росії очевидна і визнається різними політичними силами. Києворуське суспільство довгий час не бажало помічати суті того, що відбувається. Останні події все більше розвіюють уявлення про росіянів, як про братський народ, оскільки все активніше на політичній сцені діють справжні «росіяніти». І лише вони і діють. Не дивлячись на повне відторгнення України російською владою і найактивнішою частиною суспільства, адекватна реакція в Україні так і не з`явилася.

Найнеадекватніша реакція полягає у звинуваченнях у всьому лише України. Ті, хто просторікують про можливість зняття проблем між Україною і Росією, аби лишень Україна всіляко поважала Росію, або дурні, або провокатори. Найпоширеніші такі погляди в українських західників-лібералів. Але не набагато адекватніше сприймають «росіянітську» проблему і багато представників українського націоналізму, для яких вона начебто повинна бути однією з головних.

Під маркою українського націоналізму нині виступає стільки різних напрямків і серед них стільки відвертих патологій (аж до симпатій до «росіянітського» націоналізму), що говорити про єдину позицію неможливо. Але все таки можна описати якийсь стандартизований погляд. Києворуські націоналісти люблять стверджувати, що «росіянітство» штучне явище, вигадане зовнішніми силами. Тимчасом серед українських націоналістів поширений есенціалістський погляд на націю. При цьому більшість не любить приділяти увагу східнорусинській народній самобутності.

Проте наскільки адекватний такий підхід? Очевидно, що етнокультурні особливості, які для поборників «росіянітської» ідеї служили ключовим аргументом для відокремлення східних русинів від решти києворусів, мають цілком природне походження. Ніхто в 16-17 століттях не навчав східних русинів Брянщини, Кубані і Слобожанщини (тим більше соціальні низи) одягатися відповідним чином або вживати в спілкуванні відповідну говірку. Інше питання наскільки ці особливості є неодмінною умовою для створення окремої нації. Проте для багатьох поборників «києворуської одності» ці тонкощі зайві. Вони гадають, що росіян вигадали мордвини, татари, німці, французи, американці і так далі А якби їх не вигадали, то був би єдиний руський народ. Зрозуміло, що тільки заклинаннями про єдиний руський народ неможливо подолати плоди «росіянітської» пропаганди. Більш того, спроба звести «росіянітську» проблему до простих формул, що не мають або мало дотичні до реальності, не призводить до вирішення, зате шкодить інтелектуальним здібностям тих, що волають за спільноруську справу. Можна скільки завгодно довго переконувати себе в тому, що росіянітську мову вигадав Петро I з Пушкіним, а всі лиха від мордви, але в ситуації, що склалася, це тільки шкодить.

У багатьох києворуських націоналістів непопулярна теорія про першорядне значення самосвідомості для національної ідентифікації. Стикаючись з ненавистю з боку своїх єдинокровних братів, яка перевершує часто ненависть з боку «ворожих» інорасових народів, вони потерпають від когнітивного дисонанса і намагаються пояснити все зовнішнім впливом. Хоча значно простіше оголосити росіянів інорасовим народом, зайдами на києворуській землі, і цим пояснити «росіянітську» ненависть до українців. Такі теорії вже з'являються.