Слід визнати, що наразі ті, кого зазвичай називають проруським населенням в основному є політично недієздатними, ідеологічно аморфними, а головне, що вони не відчувають дискомфорту від своєї політичної ущербності. На загал вони чудові люди, політики, що не люблять бруднитися, але політика сама підминає їх. Попри нейтральне і навіть позитивне ставлення до руських і України, вони не вирішують нічого і щодо справжніх «росіянітів», є політичним нулем. Тому у Росії немає ніякого реального політичного руху, що прагне усунути руськофобський режим.

Головне питання для України: чи можливо змінити самосвідомість східних русинів на спільноруське і чи можливо змінити їхню пасивну оборонницьку політичну позицію на активну, спраглу дій і перемог? Зараз навіть немає консенсусу про те, яка ідеологія повинна перемогти серед східних русинів. Тим більше немає розуміння, як ця ідеологія оволодіє масами. І тут, як не дивно, нинішня українофобська вакханалія в Росії може відіграти позитивну роль каталізатора необхідних процесів. Але для цього необхідно не замовчувати «росіяністську» русинофобію заради примарних добросусідських стосунків, а навпаки зробити її наріжним каменем сприйняття Росії. Руськофобію зазвичай заперечують самі «росіяніти». Це цілком природно, оскільки вони не хочуть порушувати проблеми, здатні перешкодити формуванню «росіянської» нації. Її не бачать безліч русинів в Росії, навіть позбавлених комплексу національної зради. Багатьом так комфортніше існувати на території сучасної Росії.

Тому загострення проблеми, жорсткий ригоричний підхід до «росіянітства» як руськофобії необхідні для привернення уваги насамперед східних русичів. Щоб не намагалася затверджувати «росіянітська» пропаганда, ситуація ще не визначена. Боротьбу за руську (у нерадянському сенсі) самосвідомість в Росії необхідно вести у будь-якому випадку, оскільки відмова від цього є лише задоволення сподівань ворогів. У російському суспільстві повинна визріти необхідність вироблення ставлення до «росіянітського» проекту і до руськофобії як його сутности.

Набуття східними русинами людської гідності і ясних цінностей для активного впливу на внутрішньоросійську політику, перетворення їх на політичну більшість – єдина можливість для України мати з Росією направду дружні стосунки. У іншому випадку буде, хоч і тиха, але ворожнеча, завжди готова перерости у відкритий конфлікт.

Успіх українського (спільноруського) у Росії в протистоянні з «росіянітським» можливий. Як сказано вище спільноруська ідея має переваги перед «росіянітською», тому що значно більшою мірою мала втілення у реальній історії. Отже, цінності, які формувалися в процесі спільноруської історії, не мають стількох конфліктів з реальністю, як «росіянітські» сепаратистські цінності. Але як будь-які світоглядні цінності повинні бути щеплені масам, стати стереотипом мислення. Все спільноруське повинне бути максимально доведене, а ррсіянітське спростоване. При цьому реальні історичні конфлікти повинні не замовчуватися або ігноруватися, а бути діалектично подолані. Тільки таким чином сформована система цінності придатна для масової ретрансляції.