УКРАЇНЦІ, GO HOME !

Елементарне Українці(!) закликають українців до європейського вибору? Безглуздо. Ми в Європі, у самісінькому центрі. Навіщо шукати окуляри?! Вони на носі.

I. Українці! Несіть речі з воза до хати, йдіть додому!

Нерідко під час таких суперечок політологи безнадійно заперечують. Мовляв, ідеться про стереотип, який подолати неможливо. Українці не вважають себе європейцями, бо так вже повелося... Дурниці. Від 92-го до 99-го ми самі себе агітували бути гідними центральноєвропейської ініціативи, хоча, що є ця ініціатива без країни, на теренах якої той самий центр?! Клоунада, ностальгія за Австро-Угорщиною? Нас і там в чергу ставили. Та коли перестали кожну поїздку будь-якої офіційної особи подавати у ЗМІ як вагомий внесок у справу центральноєвропейської ініціативи, тоді і з'ясувалося, що не було проблеми стереотипу. В Україні не існує соціально-психологічних проблем. Тут успішно долали радіофобію, інфляційну паніку, численні політичні скандали. Політологи мусять чесно визнати: корпоративний інтерес — не підстава для накопичення помилок.

Інша справа — зміст, який вкладають у це гасло агітатори.

ГЕРОЇЧНЕ

За Богданом Гаврилишиним (див. "Україна на шляху до Європи", вид-во "Фенікс", 2001 р.), сутність нашого європейського вибору — у бажанні України бути спроможною інтегруватися до Європейського Союзу. А коли точніше, інтеграція до західної Європи — альтернатива перспективі розчинитися в слов'янському союзі. Про решту альтернатив дещо пізніше, а наразі пропонований Гаврилишиним вибір нам зашкодив.

II. Легкість, з якою ми обираємо європейський шлях, дратує Брюссель.

Для західних європейців їхній вибір — то їхня боротьба за власну ідентичність у загальносвітових процесах, що тривали під проводом США. Наша готовність блокуватися викликає підозру в тих, хто у великих муках, між двома полюсами влади робив вибір на користь власної ідентичності.

Богдан Гаврилишин звертається до святинь: "Навіть за часів функціонування НЕПу у двадцятих роках українська літературна фігура зі сходу України проповідувала: "Обличчям .— до Європи, спиною —до Росії".

Літературна фігура — то Хвильовий. Насправді він казав ТЕТЬ ВІД МОСКВИ!". У двадцяті роки поет звертався до Європи. Результат відомий. Але Західна Європа зрадила не лише Україну.

Насправді європейський вибір України, образно кажучи, "багатовекторний", ізоляціоністський: "Геть від Москви! Геть від Брюсселя! Бо ми європейці!"

III. Після Ялтинської конференції 44 то року центральна Європа для західноєвропейців перестала існувати. Навіть у шкільних підручниках.

Україна була ключовим елементом у механізмі військово-політичної могутності колишнього СРСР. Ми самі виборсалися з-під цього монстра і подарували західноєвропейцям небіполярний світ. Найпоширенішою в них стала безглузда теза про те, що Україна здобула свою незалежність як новорічний подарунок. Логіка дитяча: не вони планували— отже, випадковість. Вони пальця об палець заради нашої незалежності не вдарили — отже, ця випадковість не інакше як фатальна. Минуло кілька років доки західноєвропейці збагнули, Що коли у біполярному світі ОДИН ПОЛЮС прибрати — світ перетворюється на однополюсний. З величезним запізненням вони заповзялися протистояти гегемонії єдиного полюса. І знову — втрапили пальцем у небо.

Заяви про те, що ми, українці, знайшли свою незалежність під ялинкою, вмотивована елементарною невдячністю. Західна Європа повелася як кошеня, якому показали іграшкового собаку: наїжачилася, протистоїть псові, який ніколи нікого не кусатиме. Героїчні мотиви штовхають західноєвропейців до перемоги над "гегемоном".

ЦИВІПІЗАЦІЙНЕ

Хто ж не говорить постійно про свій європейський вибір? Брюссель, Париж, Берлін...

IV, Європейський вибір, власне, і є ознакою неєвропейськості європейських країн. Жебраєш, тобто зробив вибір на користь грошей, — отже, ти бідний!

Звідки вони знатимуть, що вони європейці, якщо ми до них не проситимемося?

Наш ізоляціонізм вони оголосять свідченням нашої неєвропейськості? Цілком імовірно. Якщо вони центр власного континенту "загубили", то хто ж їм, як кажуть, лікар? Нашу мотивацію вони тим паче під мікроскопом розглядати не будуть. Але то пусте.

V. Нічого не зміниться. Зараз наш європейський вибір західноєвропейці вважають свідченням нашої неєвропейськості, а тоді вважатимуть (ймовірно!) таким свідченням наш ізоляціонізм. Підстави різні ^наслідки ті самі.

В Брюсселя через наш ізоляціонізм виникне одна-єдина проблема — власної ідентифікації. Вони не матимуть прагматичних чітких критеріїв, за якими розпізнають своїх і "кандидатів у асоційовані члени". Але то вже не наші проблеми. Маастріхстські критерії для кандидатів до ЄС вони без нас складали. Якщо вони без нас вирішували проблему нашої ідентифікації, то проблему власної ідентифікації вони тим паче по­ винні самостійно вирішувати.

Західноєвропейські теоретики навряд чи визнають серйозною будь-яку альтернативу європейській інтеграції, окрім хіба глобалізації по-американськи. Загроза російської експансії для них взагалі не аргумент.

Чарльз Кловер, "Financial Times": "Комбінація торговельних блоків рухається в бік регіонального федералізму, і опозиція гегемонії Сполучених Штатів об'єдналася з метою створити світ, у якому, здається, домінуватимуть три або чотири центри влади протягом найближчих десятиліть. І цей світ не залишає Україні іншого вибору, ніж Європейський."

Сказано відверто, рельєфно. Та Чарльз Кловер, принаймні у нашому контексті, не перший. Що світ буде багатополюсний, заявляв Борис Єльцин — щоразу, коли збирався до Китаю. Та навіть якщо погодитися із Чарльзом Кловером, тобто з Борисом Єльциним, що світ буде багатополюсним, навіть у цьому разі географічна близькість не є аргументом на користь саме європейської інтеграції чи то пак, коли мова про Єльцина, — на користь інтеграції з Росією.

VI. Опозиція світовій глобалізації не може бути для України раціональний мотивом до європейської інтеграції, бо це однаково, що тицяти дулі місяцю на світанку, а сонцю надвечір.

інакше тлумачить інтеграційні пробрюссельські мотиви львів'янин Дмитро Шурхало (див. В&П, ч.1, ц.р.). На відміну від колеги Кловера, Шурхало ґрунтується на уявленнях про реальний неполярний світ. За Шурхалом, Україна, оголошуючи свій європейський вибір, прагне бути неварварською державою: "Ми прагнемо в Європу, ми хочемо стати (для адептів СРСР — залишитися) цивілізованими. До варварства у нас апелює антиеліта".

VII. Принаймні нераціонально зараз саме в такий спосіб засвідчувати лояльність західній Європі.

Треба ж ЗАЧЕКАТИ, доки УСІ переконаються, що світовий контекст уже безполярний.