Помаранч потрібен для зв`язки слів
Другий тиждень український істеблішмент практично не вживає пафосних визначень «помаранчева революція». Хіба котрийсь маргінальний політик може дозволити собі рецидиви цієї риторики.
Пошуковики вже два тижні поспіль не знаходять зразки помаранчевої патетики чи щирого протипомаранчевого гніву, що, власне, одне і те саме. Навіть у провінції. У Мукачевому, наприклад, востаннє вигадану помаранчеву революцію згадували лише на її (!) 4-ту річницю, та й то без пафосу.
Все решта – деталі.
Зміни в настроях з одного боку радикальні. Ще у вересні Ігор Слісаренко дозволяв собі знайти помаранчевий рух навіть у глобальній політиці, демонструючи в такий спосіб чи то схильність до перебільшень, чи то прояви творчої булімії, він навіть первинні ознаки сервільної поведінки «вождів революції» подав як складову «помаранчевої» політики Держдепу США.
«Пригадуєте, чи не перше, що вони зробили після перемоги Майдану, - це змайстрували власні ордени під назвою «Лицар революції», якими, - в традиціях брежнєвського політбюро - негайно обвішали один одного», писав у вересні супервайзер глобалізма.
До речі він тоді щиро не помітив, що насправді ствердив те, що мав за втіху заперечувати, – наявність якоїсь міфічної революції чи заколоту. Тобто ще у вересні він повівся на наколку помаранчевих.
З іншого боку суттєвих якісних змін ще нема.
Якщо лише заперечувати зміст п`яних ілюзій, тверезим не станеш. Щоб не марити треба прокинутись, а не смакувати картинку, намальовану підсвідомістю за допомогою розуму, чи гидувати нею. Суспільство пройшло обидва етапи ставлення до власної помаранчевої ілюзії і вже готове виробити конкретні стереотипні форми реакції на помаранчевих (незалежно від їхньої полярності) як до неадекватних персонажів.
Політикум передчуває ці зміни настрою, демонструє готовність змінити риторику (позбутися помаранчевих слів), але чинить за інерцією. Без помаранчевих ілюзій політики поводяться як дезорієнтовані особистості.
«Ситуація, яка виникла після заяви Президента і прем'єра у п'ятницю, безпрецедентна. Вона свідчить про те, що події починають розвиватися прискореними темпами. – зауважив аналітик Андрій Єрмолаєв.
«Коаліція залишається на папері і не в змозі контролювати владу. Опозиція знаходиться в критичній меншині і не може впливати на події. Думаю, розв'язка наступить дуже швидко. Нас чекає політичний обвал вже в лютому», каже експерт.
Віктор Янукович, схоже, навіть не може по-справжньому обуритися урядом як таким, мусить зв’язувати думки словами-паразитами «помаранчева зима».
Помаранчевих слів бракує всім. Сьогодні про революцію згадав навіть Тягнибок, котрого помаранчевим якось незручно називати. "Не виключено, що може відбутися третя революція", - заявив політик у Запоріжжі.
Щоправда у західній Європі помаранчевий колір використовується на позначення миролюбної поведінки, тобто цілком протилежної революційній. Приємно за братів по розуму.
Без помаранчевих слів політики першого ешелону виглядають без`язикими, мов комуністи за часів прем`єра Павлова. І всі на купу заздрять Черновецькому, котрий таких слів позбувся одним з перших. Поведінка решти політиків - певна ознака того, що, незалежно від того, що саме станеться у лютому, реакція політикуму на ці події цілком точно буде незграбною.
Зміну стану політиків зауважив соціальний психолог Олег Покальчук: «Обговорення речей непідконтрольних, наші політики уникають, а про все інше говорять. Тому, ці кадрові перестановки (у кабміні) до серйозних змін не мають жодного відношення»
Словом у лютому раджу всім триматися подалі від помаранчевих політиків. Бо в них голова «бо-бо»…
Костянтин Шкробак, "Депомаранч"
|
