 Фобія, яку не проп’єш
Відомий і шанований практично на всіх паркетах культуртрегер Юрій Макаров знайшов лише одну сумнівну відмінність нинішнього соціуму від кучмівських часів. Та й та не помаранч. То де революція?
«Україною блукає дух авторитаризму», заявив культуртергер зі шпальт журналу «Тиждень», що його він сам і очолює. Причиною такої фобії Юрій Макаров вважає результати опитування, згідно з якими 80,5% українців вважають, що Україні потрібна «сильна рука».
Відтак Юрій Макаров по суті одразу перейшов до відповідного висновку.
«Правлячий клас загнав себе в глухий кут своєю легковажністю – як у Німеччині 1920-х та Росії 1990-х років. Інакше кажучи, «Дєвушка созрєла», як співали в останній згаданий історичний період. Чи знайдеться сила, яка озвучить готовність взяти на себе відповідальність у повному обсязі? Відповідь нібито очевидна. Звісно, жодних стовідсоткових сценаріїв майбутнього не існує, проте цей досить імовірний, щоби до нього готуватися», дошкульно мовив авторитет.
У підсумку маємо, що Юрій Макаров боїться отримати завтра те, що його налякало сьогодні, бо те, що стало причиною аналізу, нічим не відрізняється від його ніби-то результату.
Між підсумком і приводом до розмови міститься ще щось на кшталт аргументації, де йдеться про три нібито відмінності і три нібито однаковості допомаранчевого і помаранчевого часів.
Однаковості за Юрієм Макаровим такі:
1 «Константою залишається відсутність середнього класу як спільноти, що чітко усвідомлює свій інтерес і здатна заради його втілення до солідарних рухів».
2. «Досі немає суспільних організмів (так званого третього сектору) з позитивним досвідом вирішення будь-яких, нехай навіть локальних, проблем».
3. «Як і тоді, країна загалом ідеологічно дезорієнтована»
Відмінностями часів, за версією Макарова, є три обставини:
1. «Потужний пропагандистський фон, що керується з-за кордону й охоче підтримується частиною безвідповідальних еліт»
2. «Безкомпромісна війна на взаємне знищення двох угруповань усередині виконавчої влади".
3 «Третій чинник пояснень не потребує: криза".
Проте перші два пукти з переліку відміностей можна одразу перенести до переліку тотожностей. Третій пункт з цього переліку сумнівний, бо залежить від того, що саме має на увазі автор, коли говорить про кризу.
Натомість третій пункт з переліку однаковостей («Як і тоді, країна загалом ідеологічно дезорієнтована»), можна сміливо переносити до переліку відмінностей. Бо ж сказано: «80,5% українців вважають, що Україні потрібна «сильна рука»! Якщо майже всі прагнуть одного й того самого, то яка ж це "ідеологічна дезорієнтація"?
P.S.
У єдиному коментарі, що містився під редакторською колонкою Юрія Макарова у день публікації, котрийсь з «інтернетрефлексуючих» впевенно накреслив відповідь, якої бракувало. Мовляв, силою, що "готова взяти відповідальність у повному обсязі", є український організований націоналізм.
Цікаво, чи це Макарова втішило?
| 
