Концепція

“ПРОПОРЦІЙНА ВИБОРЧА СИСТЕМА З БАГАТОМАНДАТНИМИ РЕГІОНАЛЬНИМИ ВИБОРЧИМИ ОКРУГАМИ, ПРАВОМ ПАРТІЙ НА ВИСУНЕННЯ СВОЇХ РЕГІОНАЛЬНИХ ВІДКРИТИХ ВИБОРЧИХ СПИСКІВ І ПРАВОМ ГРОМАДЯН НА САМОВИСУНЕННЯ, ТА З АВТО-МАТИЧНОЮ ВТРАТОЮ МАНДАТІВ ПРИ ГОЛОСУВАННІ ЗА ЗАКОНО-ДАВЧІ ПРОПОЗИЦІЇ, ЩО СУПЕРЕЧАТЬ ВИБОРЧІЙ ПРОГРАМІ ”.

1.      Створюється 27 багатомандатних виборчих округів (Автономна Республіка Крим, 24 області, м. Київ, м. Севастополь).

2.      450 мандатів розподіляється між 27 округами пропорційно кількості виборців, що проживають на відповідній території.

3.      Кожна партія має право на висунення свого регіонального відкритого виборчого списку, що дорівнює кількості мандатів на відповідному окрузі, по кожному з виборчих округів.

4.      Кожен громадянин має право висунути свою кандидатуру по одному з 27 багатомандатних виборчих округів. Одночасна участь у партійних списках не допускається.

5.      “Прохідним бар’єром” і для партій, і для кандидатів-самовисуванців є 1/450 від сумарної кількості виборців, які проголосували “ЗА” всі партії та всіх кандидатів-самовисуванців за підрахунками Центральної виборчої комісії. Наприклад, якщо кількість “ЗА” становитиме 22,5 млн. голосів виборців (приблизно стільки було на дострокових виборах 2007 року), то “прохідним бар’єром” буде 50 000 голосів виборців, що подані чи за кандидата-самовисуванця на окремому виборчому окрузі, чи за партію по Україні. Концепція виходить з того, що в демократичній державі 1/450 кількості виборців, які підтримують “оригінальну партійну програму”, мають право на свого представника у Парламенті. Так само, як і 1/450 кількості виборців, які хочуть, щоб їхні інтереси представляла не партія, а конкретна, добре знана ними, особистість.

6.      Для включення до виборчого бюлетеня:  - Партії вносять заставу у розмірі 500 тисяч гривень та надають не менше ніж 90 тисяч підписів виборців на свою підтримку (не менше, ніж по 5 тисяч у не менше ніж 18 округах);  - Громадяни вносять заставу у розмірі 50 тисяч гривень та надають не менше 5 тисяч підписів виборців на свою підтримку, зібраних у відповідному окрузі.

7.      Виборець має право поставити підпис лише один раз або за партію, або за кандидата-самовисуванця. Це право реалізується шляхом отримання у дільничній виборчій комісії посвідчення на право підпису (бланк суворої звітності, що виготовляється з таким же захистом, як і виборчі бюлетені). Про отримання посвідчення виборець повинен розписатися у тій же відомості, що й за отримання бюлетеня у день голосування. Це посвідчення віддається виборцем збирачу підписів разом із підписом на підписному листі. Перед тим, як віддати посвідчення збирачеві підписів, виборець власноручно робить на ньому запис, за яку партію, чи кандидата-самовисуванця він поставив підпис і розписується під цим записом. Збирач підписів залишає виборцю розписку на бланку суворої звітності про отримання посвідчення виборця на право підпису. Партії та кандидати- самовисуванці здають до виборчої комісії підписні листи разом із посвідченнями на право підпису виборців, що підписалися на їх підтримку. Підписи, до яких не додані посвідчення, вважаються недійсними.

8.      Бюлетень виготовляється у вигляді книжечки, де кожній партії відводиться сторінка зі списком її кандидатів та квадратиками для відмітки лише навпроти кандидатів (квадратик навпроти назви партії відсутній!), далі йде список кандидатів-самовисуванців, а на останній (окремій) сторінці передбачається графа «не підтримую жодного кандидата».

9.      Виборець має право лише на одну відмітку в бюлетені – або на підтримку одного із кандидатів від однієї з партій (голос виборця впливає як на результат обраної партії, так і на порядковий номер кандидата у партійному списку), або на підтримку одного кандидата-самовисуванця, або на відмітку «не підтримую жодного кандидата». Бюлетень без відміток, або з більш ніж однією відміткою, є недійсним.

10.  Голос, який відданий за одного із кандидатів від партій, означає, що виборець підтримує своїм голосом конкретну партію і хоче бачити представником цієї партії у Верховній Раді України саме обраного ним кандидата від партії.

11.  Встановлення результатів виборів Центральною виборчою комісією здійснюється у шість етапів:

I.                 На підставі протоколів Окружних виборчих комісій визначаються партії і кандидати-самовисуванці, які подолали “прохідний бар’єр” (1/450 від голосів, поданих “ЗА” всі партії та всіх кандидатів-самовисуванців).

II.                Для кожної партії, що подолала “прохідний бар’єр”, вираховується коефіцієнт перевищення “прохідного бар’єру” шляхом ділення загальної кількості голосів, відданих за цю партію по Україні, на “прохідний бар’єр”.

III.            Віднімаючи від загальної кількості мандатів (450) кількість кандидатів-самовисуванців, які подолали “прохідний бар’єр” та суму коефіцієнтів перевищення “прохідного бар’єру” партіями, ЦВК визначає кількість мандатів, що підлягають додатковому розподілу між партіями.

IV.            Кількість мандатів, що підлягають додатковому розподілу, розподіляються між партіями пропорційно коефіцієнтам перевищення “прохідного бар’єру” партіями та закругляються до цілих чисел таким чином, щоб загальна сума мандатів, що отримані партіями та кандидатами-самовисуванцями, дорівнювала 450.

V.              ЦВК на підставі голосування за регіональні відкриті партійні виборчі списки складає загальноукраїнські партійні списки партій, що подолали “прохідний бар’єр”. Черговість партійців у цих списках визначається за кількістю голосів, відданих виборцями при голосуванні за партійця у конкретному окрузі. Перші кандидати із загальноукраїнського партійного виборчого списку у кількості, що дорівнює кількості мандатів, отриманих партією, стають народними депутатами.

VI.            На підставі результатів протоколів Окружних виборчих комісій із кандидатів-самовисуванців, які не подолали “прохідний бар’єр”, складається список у порядку зменшення кількості отриманих голосів, який використовується для визначення депутата у разі вибуття протягом каденції із депутатів тих самовисуванців, які подолали “прохідний бар’єр”.

12.  У разі вибуття протягом каденції депутата, який отримав мандат за партійними списками, його місце займає наступний за черговістю кандидат із загальноукраїнського партійного списку, складеного за результатами голосування. У разі вибуття депутата-самовисуванця його місце займає кандидат-самовисуванець, який не подолав “прохідний бар’єр”, але набрав найбільше голосів виборців у порівнянні з іншими кандидатами, які не подолали “прохідний бар’єр”.

13.  З метою отримання більшої прихильності до запропонованої системи лідерів партій, а, отже, і підвищення шансів проходження через Верховну Раду, можна передбачити автоматичне потрапляння на перше місце у списку для голови партії, а вже наступні місця займуть кандидати-партійці відповідно до набраних голосів виборців.

14.  Для того, щоб надалі припинити будь-які розмови (і дії!) про купівлю депутатів тією чи іншою фракцією та не допустити явище “кочування” депутатів із фракції у фракцію, що мало місце у попередніх виборчих системах, Концепція передбачає фіксування основних моментів Виборчої Програми у формалізованому для усіх партій і кандидатів-самовисуванців вигляді. Крім викладеної у довільній формі виборчої програми, партії та кандидати-самовисуванці обов’язково заповнюють анкету, яка відображає ставлення партії чи кандидата-самовисуванця до основних положень державного устрою, зовнішньої, податкової, мовної і т.п. політики. Голосування у Верховній Раді партією чи окремим депутатом за положення, яке суперечить Виборчій програмі, тягне за собою анулювання такого голосу (голосів) та позбавлення депутата (партії) депутатського мандата (мандатів). Наприклад, депутат (партія) пройшов до Парламенту з програмою, яка підтримує всенародне обрання Президента. У разі голосування за зміни до Конституції, що передбачають обрання Президента Парламентом, такі депутати втрачають депутатський мандат за обман виборців. Те ж саме відбувається, якщо депутат чи партія в середині каденції “змінять вектор” у ставленні до НАТО, чи мовному питанні…

Автор Концепції: Є. Жовтяк – народний депутат України ІІ, ІІІ і ІV скликань від одного і того ж мажоритарного Києво-Святошинського (Ірпіньського) виборчого округу, автор проекту Виборчого Кодексу (реєстраційний №2174 від 10.09.2002р.).