Фрейд про таке не писав

Вчора, дивлячись в чесні очі Андрія Куликова, український комуніст-нардеп Бевз (тут над кожним словом треба було б подумати) сказав, що є таке містечко Любеч, в славне воно було тим, що зібрались там ріжні князі і домовилися, як їм облаштувати тіпа колиску трьох братніх народів. Тобто протиставив події славнії во врем’я оно сучасному політичному бардаку і грядущій економічній руїні. 

Достатньо сунутися в «педивіікію» і за два з половиною рази накопати, що Лю́бецький з’їзд  1097 р. мав на меті  домовитися про припинення міжусобиць і об’єднання  проти половців. Ну ото як наші нардепи сходяться проти когось дружити - з тим самим результатом, зараз прочитаете, з яким. Фактично з’їзд у Любечі остаточно поховав ідею старої Київської Русі, яка і так вже на той час самознищилася, а епідемія чуми на біологічному рівні викорінила будь-який інтерес до Киева. Це такий Севродонецький з’їзд був, тільки що успішний, доведений до логічного завершення.. 

Князі проголосили засаду вотчинності, на підставі якої кожний князь мав володіти тими землями, що ними володів його батько. Фактично перейшли від унітарної держави до засад федералізму. Поклялися. Ясна річ, у вірності і відданості принципам. Найбільш практичний результат того з’їзду був - осліплення володимирським князем Давидом Ігоровичем зі згоди Святополка теребовлянського князя Василька Ростиславича. Не метафоричне, а чисто конкретне -  очі викололи. Ну і всі радісно кинулися в нову міжусобицю. Русь ще та, що з них було взяти. Рюрік Фрісландський би їх на шматки порізав і свиням згодував, якби був живий, за таке «продовження традицій», за таке занедбання Хольмгарду і Гардарики.