Невчасний гіcть кращий за олігарха
Бесполярний світ - не для офшорок
Поведінка надбагатих людей України, як і поведінка надбагатих людей в інших країнах, як, зрештою, і поведінка надбагатих людей стародавнього Єгипту, не свідчить про наявність у них розуму, який вони нібито повинні мати.
Ходорковський до самого арешту колекціонував свої фантастичні статки і впритул не бачив, що його подальша доля є практично вирішеною. Тигіпко послідовно провалив комсомол, провалив кампанію Януковича, і береться за державний бюджет. Медведчук ще кілька років тому затято нібито поборював Тимошенко. Тимошенко вперто збирає на кораблі найкращих боцманів з Титаніка - того ж Тигіпка.
Торік до останнього дня обвалу головних бірж світу олігархи азартно напомповували ці біржі своїми фінансовими ресурсами і нині можуть скільки завгодно даремно переконувати, що завчасно готувалися до гірших часів. Зараз вони вперто не бажають позбутися своїх офшорних рахунків, хоча вже ясно, що їхні гроші на рахунках у банках цих райських країн достатньо скоро співатимуть ті самі романси, що й депозити українських клієнтів банків.
Олігархи не позбавлені ні впертості, ні глупоти. Так свого часу фараони намарне витрачали на спорудження єгипетських пірамід просто астрономічні ресурси всієї своєї країни, керуючись елементарною інерцією власної поведінки, а не будь-якими раціональними мотивами.
Нещодавно Міністерство юстиції Сполучених штатів Америки демонстративно заявило, що одному із співвласників групи «Приват» - Коломойському заборонений в`їзд до цієї країни. Звісно, чиновники цього міністерства звичайні люди. Оприлюднена ними причина такого рішення, що вони нібито принципово протистоятимуть транскордонній (читай – глобальній корупції), навряд чи висловлена щиро. Ясна річ, що група «Приват» у цьому випадку стала лише засобом, щоб заявити про такі наміри міністерства, а не є справді якимось унікальним бандформуванням корупціонерів. Бо, певно, лише в міністерстві юстиції США мають ілюзію, що інші фінансово-промислові гіганти бізнесу як українського, так і будь-якої іншої країни, цілком не такі, як «Приват».
Не лише «Приват», а й всі інші олігархи не вкладали свої прибутки в перебудову своїх підприємств, щоб підготуватися до нинішньої рецесії, і цей факт є цілком достатнім свідченням того, що і всі інші дії олігархів – однакові.
Жовта картка держдепа США для «Привата» насправді сигнал про тенденцію подальшої бюрократизації організації світових фінансових потоків. І через цю виразну бюрократизацію офшоркам у будь-якому разі нічого доброго не світить. Йдеться вже не про проблему поведінки якогось конкретного олігарха, а про проблему врегулювання міжнародних і міждержавних стосунків, цілком спотворених і розрегулюваних сучасними фараонами.
Бюрократична тенденція насправді очевидна. Йдеться лише про спосіб адаптації до цілком нових світових обставин. Світ давно вже не є двополюсним чи однополюсним. За часів новітніх пропагандистських технологій, здійснюваних вільним інтеренетом ядерна зброя, даремна, задорога і дуже непрактична іграшка.
«Офшорки» - теплі куточки для грошей надбагатих – прикмета світу, що трансформується від полюсного стану до безполюсного. Вони, як явище, цілком заперечують природу досі формально чинної світової системи регулювання фінансових цінностей. Звісно бюрократизація міжнародних стосунків проблем не вирішить і вона просто не може бути мудрою і зваженою, бо це суперечить природі бюрократичних стосунків. Та вона неминуча за обставин, коли більшість урядів намагається грати за старими правилами. Ця інерція спостерігається навіть на рівні українських дискусій: Віктор Янукович заявив з приводу інтриг щодо нового міністра закордонних справ, зокрема і про потребу адаптації до однополярного світу.
"Ми вимагаємо: не проводити політику, відірвану від волі народу; не втягувати країну у військові блоки та в участь у будь-яких конфліктах; не проводити однополярну політику", сказав Віктор Янукович.
Звісно, Віктор Ющенко може витлумачити ці слова свого конкурента на виборах, як його ревнощі до США. Проте насправді бесполярний світ це реальність, а не царство пацифістськи налаштованого "полюса", а горнятко з великою купою дрібніших "полюсів", котрих занадто багато, що за ними наглядав будь-який одни "полюс". У боротьбі зха будь-яку державу чи офшорку світ поділиться на дві приблизно однакові зраї "полюсів", припчому одна з двох сграй точно матиме за свого головного ворога семе того "Великого полюса", про який ідеться, а не ту країну, яка стали причиною розбрату. І не існує таких грошей, крім почуття відчаю, заради яких "Великий полюс" став би наживати у вороги півсвіту. А здобути почуття відчаю - найменше, чого прагне будь-який "Великий полюс" у будь-якій ситуації.
У давно вже де-факто безполюсному світі підігрівати амбіції будь-якого "Великого полюса" намарно. Спроба ж пролобіювати Бориса Тарасюка міністром закородонних справ ні про що інше як подібне інтриганство свідчити не може. Цей політик сміливо, перебуваючи на посаді міністра закордонних справ, заявляв, що світ безполюсний, хоча вся еліта тоді сервільно повторювала за Єльциним, що світ кількаполюсний. Сьогодні з Бориса Тарасюка таких слів певно й тортурами не витягнеш: або сам повірив у казку про багатополюсний світ (малоймовірно), або тримається корпоративої стратегії підігравання на амбіціях тих, що вперто вважають себе "полюсами".
Іншими словами олігархи мусять творити теплі куточки там, де вони живуть і заробляють гроші, або забути про можливість розпоряджатися будь-якими статками більшими за певний максимум. Навколишній світ з усіма його офшорками і ринками - гарне місце для парадів, туристичних прогулянок і заробляння грошей, але для життя він надто непевний.
Ходорковський вперто не бачив, що Путіну потрібен цап відбувайло, щоб продемонструвати свої наміри. Олігарх міркував, що Путіну від його арешту мало користі, і, звісно, Ходорковський мав рацію. Проте олігарх може тішитися своїми резонами лише за ґратами. Бо і діяльність Ходорковського так само нічого не вирішувала для Росії, як і його арешт. Звісно, внаслідок арешту, нічого не покращилося, лишень спростилося. Але саме тенденції до цього спрощення - скорочення кількості безпорадних ланок, російський бізнесмен і не помітив.
Такою ж є поведінка українських олігархів. Вони і надалі витрушують надприбутки з України, вивозять їх у свої офшори, де вони, звісно, раніш чи пізніш згорять безслідно. Причому це не буде результатом чиєїсь доброї чи злої волі, а буде наслідком елементарного спрощення міждержавних стосунків до таких, які притаманні безполюсному світу.
У понеділок Голова Верховної ради Володимир Литвин звернувся до всіх українських лідерів із закликом терміново зійтися на засідання за круглим столом, щоб обговорити актуальні проблеми облаштування країни. Актуальність такої постановки питання очевидна. Коли Україна з такими втратами пережила паніку і деморалізацію вкладників банків, то, що коїтиметься, коли запанікують ті, що утримують урядовців, тобто олігархи?
|
