СПІКЕР ЗНАЄ ПРИЧИНУ ЦИКЛІЧНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 

Українська преса по-різному відреагувала на заяву лідера Народної Партії, Голови Верховної Ради Володимира Литвина. Одні нейтрально, інші майже кепкуючи, мовляв, «Литвин не хоче більше стрибати через парламентський бар’єр», як це зробило, наприклад, популярне інтернет-видання «Українська правда».
Утім, скепсис, по суті, безпідставний. З огляду хоча б на те, що навіть на недавніх виборах на Тернопільщині Блок Володимира Литвина ввійшов до числа переможців, а протягом найближчого часу відтік голосів до цієї політичної структури тільки посилиться. Тобто особливих проблем з подоланням прохідного бар`єра в політичної сили, яку представляє Володимир Литвин, найближчим часом не передбачається.
Утім, спікер сам достатньо чітко пояснив мотиви, якими керується.
“У нинішніх складних умовах, коли Україна як держава дуже гарно скроєна, але погано зшита, що в нас існують розбіжності за мовною ознакою, що в нас існують розбіжності на релігійному ґрунті, на ментальному рівні, в питаннях зовнішньополітичного курсу країни, треба зробити все, щоб настрої людей були враховані”, - наголосив Володимир Литвин.
«Кілька днів тому Голова Верховної Ради Володимир Литвин направив відкрите звернення до Президента, Прем’єра і голів парламентських фракцій. У зверненні йдеться про те, що українська влада має терміново визначитися з тим, якою має бути форма правління. Запрошуємо до мікрофона спікера українського парламенту. Отже, пане спікере, ви звернулися до Президента і Прем’єра з пропозицією масштабного реформування системи влади в Україні. Якщо ми правильно вас зрозуміли, то мова йде про вибори за відкритими списками. Коли це відбудеться і в який спосіб?» – мовила, відкриваючи програму, ведуча ток-шоу.
Цю цитату зі стенограми прямого ефіру я навів, щоб ще раз продемонструвати, що українська преса, подаючи заклик лідера Народної Партії про необхідність змін у виборчому законодавстві, вперто намагається «зіскочити» з головного предмета обговорення на зрозуміліший і звичний – стосунки політиків між собою. І це попри виразний історичний досвід: щойно було відзначено 20-ліття скасування політичної монополії однієї партії в колишньому Радянському Союзі.
Адже занадто вульгарною є думка, що лише комуністи були причиною геть усіх проблем вже неіснуючої держави. Насправді, і про це йдеться у всіх, по суті, свідченнях тогочасних дисидентів, тодішня влада трималася довго насамперед завдяки лояльному до неї ставленні її ж громадян. І вони постраждали саме через цей тотальний сервілізм, прагнення відповідати цим стандартам поведінки. Згадаймо хоча б цілковиту довіру громадян до колишніх ощадкас та про те, скільки заощаджень там пропало.
Ланцюжок причин на наслідків дуже простий. Ідеологічна монополія у політичній сфері призводить до стандартизації поведінки громадян, зокрема і споживчої. І через цю однаковість прагнень і, відповідно, кроків самі ж і страждають.
Не випадково, по суті, першим засобом вилікування від суцільної стандартизації поведінки населення були вибори за системою мажоритарних округів і з правом балотуватися на виборах самовисуванців. Як це було на початку 90-х.
Інерція поведінки, що базується на прагненні громадян мати якісь стандарти поведінки і відповідати цим вимогам навіть попри запровадження мажоритарних виборів, зберігається й досі. Доказами цього є практично всі гучні афери від житлових до фінансових, простий перелік яких зайняв би чимало місця.
Адже, коли б українці не змагалися один з одним, кому вдасться швидше взяти кредит під заставу свого житла для купівлі додаткового житла, не було б кредитного ажіотажу і не було б відповідної банківської кризи. А головне - не було б падіння цін на ринку нерухомості, яке дуже боляче вдарило по всіх учасниках таких споживчих перегонів. Іншими словами, справжня криза тривала тоді, коли люди нестримно брали кредити і сприяли своєю споживчою поведінку ажіотажному зростанню цін на нерухомість.
Історичний досвід новітньої України також свідчить, що єдиний, та й то не дуже ефективний, засіб проти повального споживчого «єдіномислія» громадян, є реальна, а не бутафорська багатопартійність, ідеологічна різноманітність. І не секрет, що чим вищий прохідний бар`єр для різних партій на виборах, то менша різниця у поведінці депутатів, обраних до представницьких органів.
Високий прохідний бар`єр насправді не вирішив жодної проблеми жодної партійно-ідеологічної монопольки. Ну й що з того, що колишні націонал-соціалісти партії «Свобода» кілька разів не пройшли до парламенту? Вибори у Тернополі продемонстрували, що довіра до партійних монополій від цього не зросла, а різко зменшилася.
Власне, маємо реальний факт, який потребує або спростування, або його врахування: те, що записано в партійних програмах, по суті, будь-якої партії, не спричиняється до різниці в поведінці людей, що підтримали ці програми. Тобто те, що запропонував лідер Народної Партії, щодо нагальних змін у виборчому законодавстві, це лише перший крок у напрямку до подолання проблеми циклічного економічного розвитку – від кризи до кризи.
А від цих криз страждають усі учасники споживчих перегонів, тобто всі громадяни", заявив Костянтин ШКРОБАК