Про це не можна казати Януковичу за жодних обставин
За текстом статті Віктора Януковича у газеті «Зєркало нєдєлі» помітна принаймні одна його особиста одвічна вада. Кандидат у президенти може пробачити собі, якщо він щось не зробив, або зробив «не так», але ніколи не пробачить собі і будь-кому, що він чогось не побачив, прогледів, не зауважив.
Це випливає принаймні з того, що його найсуттєвіша (решта - похідні) з того, що є у статті, претензія до чинного уряду міститься у абзаці про брак його (уряду) компетенції, яка, звісно, є вершиною піраміди перцепції особистості.
Для Януковича насправді риторичним є запитання «що я бачу?», а не запитання «що я прагну?». Звісно, з тексту статті випливає протилежне, але це і є видима частина гри його підсвідомості.
Одвічні вади це ті вади, які він а) сам за собою не помічає; б) вважає відповідні властивості природними, нормальним.
Віктор Янукович по суті є залежним від власних уявлень про структуру своєї особистості, причому найґрунтовнішою частиною цієї структури – базовою частиною своєї особистості він вважає свою перцепцію (ефективність органів відчуття). Зміна його уявлень про його перцептивні можливості може навіть спричинити ланцюгову реакцію руйнування всієї його особистості.
Будь-які спроби позбавити його цих вад наражатимуться на щирий і рішучий опір, а поразка у цьому опорі викличе глибоке переструктурування особистості, яке для нього буде надто болючим, бо він сам вважатиме таке переструктурування своєю руйнацією.
Образно кажучи конкурентам і заздрісникам Віктора Януковича зайве його наприклад притруювати, щоб примусити почуватися дискомфортно, дезорієнтувати, викликати фрустрацію. Достатньо переконати кандидата в президенти, що він щось сприймає не так як «нормальні» люди.
Відповідно перелік табуйованих запитань до лідера Партії регіонів Віктора Януковича починається зі слів «хіба ви не бачите (знаєте, чуєте, відчуваєте)». Бо після запитання у такій формі зажди буде розповідь чи вказівка (!) про те, що є насправді.
Жодний член партії, а не лише гетеросексуал, за жодних обставин не повинен дозволяти собі вголос цікавитись: «а якого, власне, дідька партійний колір є блакитним?». І не тому, що сам Віктор Янукович ігнорує такі підозри, а тому що підсвідомість неодмінно вимкне увагу Віктора Януковича після таких слів, адже після них логічно було б очікувати «а хіба ви не знаєте?». Подальших розмірковувань він просто не почує.
Не можна також дискутувати з Віктором Януковичем про те, чи є світ багатополюсним, як він це згадав у своїй статті, чи він насправді є безполюсним? Це вада не лише його.
Доктрина про багатополюсний світ насправді висмоктана з пальця, але вона панує так само, як колись панувало уявлення про світ, в якому Сонце обертається навколо Землі. Найбільше ця доктрина чомусь припала до душі стратегам з білокам`яної. Янукович пише про безполюсний світ, хоч називає його багатополюсним, бо не бачить практичної різниці між формулюваннями «багатополюсний світ» і «безполюсний світ», натомість вважає дурістю протиставляти себе стратегам з білокам`яної через таку дрібницю, яка, як він це бачить, не має практичного значення.
Припущення, що ця дрібниця насправді може мати практичне значення, є також табуйованим з тих самих причин. А якщо це не припущення, а твердження, то Віктор Янукович його просто не почує, а хто наполягатиме, може наразитися на агресивну реакцію.
Відповідно можна не розраховувати на зацікавлену увагу Віктора Януковича при обговоренні припущення, що нинішня криза, насправді є ломкою споживачів, які підсіли на кредитну голку. Адже обговорення цього питання вимагатиме від нього позитивної відповіді, що він сам чогось у свій час не побачив.
Це не означає, що Віктор Янукович є неконструктивною особистістю, а лише те, що підсвідомість елементарно вимикає йому його увагу, коли виникає загроза ревізії ефективності його органів перцепції.
Анатолій Арістархов, експерт центра "Євразія", м.Казань
|
