Московський патріарх Кіріл зачитав 3-го листопада в Москві справді історичну доповідь на форумі третьої асамблеї "Російського світу". Той факт, що у ній повторені деякі геополітичні концепти з доповіді Леоніда Брежнєва, як про це справедливо вказує Віталій Чечило, не применшує її політичного значення. Це перший крок, за ним будуть інші.

Зрештою, і визначення генези російської мови патріархом Кірілом як мови міжнаціонального спілкування не є цілком повним, адже вже давно оприлюднена, наприклад, розвідка Павла Годика про те, що характеристика функції російської мови як мови міжнаціонального спілкування є повною. За Годиком ідеться не так про мову міжнаціонального спілкування, як про інструммент асиміляції кучумців у давні та нинішні часи.

Звісно, і концепт Павла Годика не є остаточним. Адже російська мова, що особливо важливо для українців, також виконує і завжди виконувала функцію своєрідного буферу, санітарного кордону для захисту від впливу надто нетотожних мовних конструкцій кучумців на мову-матрицю, тобто українську. Якщо відмовитися від цього буфера, сумнівний кучумський вплив на українську лише посилиться, саме тому українці навряд будь-коли забудуть російську.

Проте історичне значення доповіді Московського патріарха на третій асамблеї «Російського світу» полягає в тому, що він чітко окреслив для чого власне потрібен такий цивілізаційний проект, як «Російський світ», - для асиміляції. Це так само важливо, як наприклад розповісти варварам, для чого потрібна лопата, щоб вони використовували її за призначенням.

Патріарх Кіріл, коли говорить про «Російський світ» як про інструмент асиміляції, звісно, має на увазі насамперед народи півдня і південного сходу російської федерації. А вже наш клопіт, щоб в Україні цей «Російський світ» став тим чим він є насправді – «Руським», або ж «Русинським», коли озброїтися побудовами Павла Годика. Тобто лопатою слід копати землю, а не творити нею новий етнос.

Звісно і доповідь Леоніда Брежнєва також містила в собі ці концепти, та ці концепти були надто вже замасковані від сучасників тимчасовими ідеологічними соціалістичними нашаруваннями. Та й одна справа, сказане генсеком, цілком інше – Патріархом Московським.

Юрій Долгорукий, керівник філії центра «Євразія», для І.А. «Депомаранч», м. Київ