 Материнські почуття Юлії Тимошенко
У євросервільнмоу журналі "Світ в 2009" (спільний проект "Инвестгазеты" і The Economist) вийшла стаття Юлії Тимошенко "Відповідь на російське питання".
Прем`єр насправді дала відповідь не на «російське» питання, а на західноєвропейське. Тобто на питання безпеки західної Європи. Так малим дітям на запитання, хто такий домовик, кажуть "не бійся не вкусить".
«Усвідомлення необхідності інтеграції Німеччини в загальні європейські системи в післявоєнному облаштуванні світу в 1945 році стало вирішальним кроком на шляху побудови сучасної стабільності і процвітання на континенті. У 2009-му ЄС почне розуміти, що його подальше процвітання і розвиток можливі лише за підтримки європейських устремлінь України і Росії», пише прем`єр, підсвідомо пристібнувши російське питання до українського.
«Перебування України у складі Російської і Радянської імперій вже давно у минулому, проте країнам (Україна і Росія – depomaranch) ще належить виробити ефективну модель взаємовигідної співпраці. Досвід успішного франко-німецького примирення в цьому плані видається зручною моделлю для побудови майбутніх російсько-українських відносин», рефлексує Юлія Тимошенко.
Хто , на думку прем`єра, в цій «войнушке» - «німець» і так ясно.
Лідер протисепаратиського руху Еміль Крупнік цілком толерантно сприймає висловлювання українського прем`єра про терки між Україною та Росією.
Особливо виразно специфічне києвоцентричне опікунське менторство українського прем`єра проявилося у характеристиці Росії. Про суверенну державу лідер БЮТ говорить, немов про сина-футболіста.
«Росія не звикла до сучасної інтенсивної міжнародної співпраці. Радянські дипломатичні традиції мали зовсім інший характер, а прагнення країни обзавестися статусом наддержави ще більше ускладнює її інтеграцію в міжнародні інститути сучасної Європи. Тому Росія прагне всього лише партнерських стосунків з ЄС», каже Юлія Тимошенко.
| 
